GOAARO

 

Ігор Вельський - один із перших

Ігор Вікторович Вельський, лікар-анестезіолог відділення анестезіології та інтенсивної терапії Рівненської обласної клінічної лікарні, один з основоположників анестезіологічної служби Рівненської області присвятив охороні людського здоров’я без малого піввіку. Саме в медицині він знайшов сенс свого життя, розкрившись і сформувавшись у ній, як Людина, живучи активно, плідно та насичено.

До слова, інтерес до медицини дістався Ігорю Вельському у спадок, адже він є представником великої медичної династії: фельдшером був його дід, медсестрою – мама Лідія Петрівна, а тато – відомий в Україні хірург, колишній завідувач хірургічного відділення та головний лікар РОКЛ (нині Віктору Михайловичу – 93 роки, він мешкає у Харкові). Отож, свого часу Ігор Вікторович, не вагаючись, визначився з майбутнім фахом і вступив до медичного вузу: спочатку навчався у Харкові, а останній курс закінчував у Тернопільському медичному інституті. Опановуючи професію, він мріяв бути торакальним хірургом, як його батько, тож серйозно зосередився над вивченням саме цього напрямку медицини. Та доля підготувала йому інший шлях.

Отримавши у 1963 році диплом лікаря, Ігор Вельський приїхав на роботу в Рівне. В обласній лікарні йому запропонували працювати анестезіологом – на той час там не було жодного такого фахівця, а потреба в лікарях-анестезіологах стояла водночас дуже гостро. Погодившись під натиском батька на цю пропозицію, Ігор Вікторович одразу ж поїхав вчитися на анестезіолога в клініку Амосова, де його наставником і вчителем був Анатолій Тріщинський, який очолював тоді анестезіологічну службу. Напружено навчаючись і працюючи, вже за півроку він набув нової спеціальності, повернувся у Рівне і включився в роботу обласної лікарні вже як лікар-анестезіолог. Тоді тут було розгорнуто потужне хірургічне відділення, яке становило конкуренцію навіть для клініки Амосова. 

У 1963 році в обласній лікарні було відкрито відділення анестезіології, яке очолив Всеволод Струменський. Як пригадує Ігор Вельський, вони вдвох забезпечували роботу всіх лікарняних операційних, і ургенцію, і нічні чергування, і виклики за санавіацією.

Треба зауважити, що на етапі зародження та розвитку анестезіології Рівненщини було багато невідомого, нового, тому багато що залежало від вміння швидко та правильно реагувати на критичні ситуації, керуватися у всьому розумом та знаннями, бути поміркованим. У Ігоря Вельського все це базувалося на єдиному почутті - любові до своєї спеціальності, до анестезіології. Разом із Всеволодом Струменським вони швидко зрозуміли, що наркоз (загальне знеболювання) та реаніматологія (інтенсивна терапія) - це глибокі, в основному приховані, системні процеси забезпечення життя пацієнтів у будь-яких критичних ситуаціях. І сьогодні це розуміння лежить в основі цивілізованих форм роботи, навчання, професійного виховання молодих спеціалістів та стосунків в анестезіології. 

Саме завдяки важкій праці таких людей, як Ігор Вельський, ми маємо нині анестезіологію, як п’яту клінічну дисципліну ВООЗ. Схожі творчі процеси, формування анестезіологічної служби відбувалися й у інших обласних центрах і фахівці гуртувалися навколо «перших» з Києва. Тому прізвище Ігоря Вельського відоме не тільки в Рівненській області, воно користується великою повагою серед медичної громадськості України та за її межами.

Згодом Ігоря Вікторовича було призначено на посаду начмеда лікарні, але така робота йому не сподобалася. Прагнучи лікарської практики, через півтора року він знову повернувся до роботи у відділенні АІТ.

У 1977-1979 роках Ігорю Вельському довелося працювати лікарем в Африці (спочатку в республіканському госпіталі в Мозамбіку, а потім - у провінції Іньянбан), надаючи медичну допомогу дружньому народу. А в 1982 році – кілька місяців у Таджикістані, де стався спалах кишкових інфекцій і масово почали гинути діти. А коли Ігор Вікторович знову повернувся в Рівне, йому запропонували очолити колектив відділення анестезіології обласної лікарні. Та він відмовився, бо ж бути керівником ніколи не прагнув.

Ігор Вікторович Вельський все життя – у постійному творчому та науковому пошуку. Він багато разів був на курсах у Москві, Ленінграді, Києві. А зараз у нього є вже чимало й своїх учнів і на Рівненщині, і по всій Україні. «До­ля лі­ка­ря та­ка, що він все жи­ття вчить­ся. Як­що він ць­ого не ро­бить — тут же від­стає від ме­ди­чної на­уки, а то­ді вже й фа­хі­вцем на­зи­ва­ти­ся не мо­же». Та­кої ду­мки до­три­му­єть­ся Ігор Ві­кто­ро­вич Вель­сь­кий.

 

За все життя Ігор Вельський жодного разу не пошкодував про те, що колись пішов дідівськими й батьківськими шляхами та став лікарем. Анестезіологія, яка так несподівано увійшла в його долю, стала сенсом його існування і нині важко уявити цю людину в якійсь іншій ролі. Ставши анестезіологом, він вже не зміг «піти» з цієї спеціальності і донині працює у відділенні АІТ. Нещодавно Ігор Вікторович відсвяткував своє 70-річчя. І дивлячись на нього, веселого та енергійного, спадає ну думку вислів Свіша Гітрі: «Мені 70 років – зовсім непогано для людини мого віку».  А й справді – непогано!

3 березня 2013 року обірвалось життя видатного анестезіолога, корифея медицини Рівненської області. Ми завжди пам’ятатимемо Вас, дорогий Ігоре Вікторовичу!

 
 
 
МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов
Оперативна розробка вебсайтів
 
 
 

Make a free website with Yola