АСОЦІАЦІЯ АНЕСТЕЗІОЛОГІВ РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Навчальний семінар для медпрацівників відділень реанімації та інтенсивної терапії

Робота анестезіологів – щоденний трудовий подвиг

У Рівненській обласній клінічній лікарні відбувся навчальний семінар для медпрацівників відділень реанімації та інтенсивної терапії, організований комітетом освіти та міжнародного співробітництва Асоціації анестезіологів України. Захід був поділений на теоретичну і практичну частини, завдяки чому лікарі, медсестри та анестезисти області мали змогу не тільки ознайомитися з цікавими доповідями, а й  перевірити власні знання і навички під час проведення майстер-класів.

Рівне стало першим містом в Україні, куди для проведення навчального семінару прибули віце-президент Асоціації анестезіологів Запорізької області Валерій Бабенко та директор асоціації анестезіологів Запорізької області, голова підкомітету освіти медичних сестер-анестезистів у комітеті освіти та міжнародного співробітництва Асоціації анестезіологів України Богдан Михайлов.

Валерій Бабенко відзначив важливість таких зустрічей: – Ми – лише перші ластівки із пропозицією об'єднатися і в подальшому обмінюватися набутим досвідом. Плануємо провести подібні заняття в усіх областях України і мені дуже приємно, що саме в Рівному ми мали можливість розпочати таку важливу справу. Загалом же навчання та сумісні конференції лікарів, анестезіологів і медичних сестер ми проводимо з 2005 року, а набутий протягом тривалого часу досвід сподіваємося розповсюдити на всю Україну. Нас дуже гарно зустріли у вашому місті, ми навіть не очікували такого теплого прийому. Особливо вражені обласною клінічною лікарнею, зокрема роботою і оснащенням відділення анестезіології та інтенсивної терапії. Відчувається, що керівник тут на своєму місці, є підтримка адміністрації. На мою думку, ми приїхали у правильне місце, де є потужна матеріальна та інтелектуальна база.

Одна медсестра – один хворий

Підкомітет освіти медичних сестер-анестезистів, як окремий підрозділ комітету освіти та міжнародного співробітництва Асоціації анестезіологів України, з’явився нещодавно, а точніше 14 жовтня 2016 року Саме йому доручили провести навчальні семінари в усіх обласних центрах та великих містах України. Основне завдання організаторів – підвищення мотивації лікарів і медичних сестер у їх повсякденній роботі. Особлива тема, яку вони піднімали цього разу – робота медсестер із важкохворими у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії.

– Робота у таких відділеннях – щоденний трудовий подвиг, – наголошує Богдан Михайлов. – Всі, хто тут працює, мають не тільки добре почуватися, а й ефективно допомагати нашим пацієнтам. Для цього потрібне натхнення, завзяття, висока професійність і доброзичливість. Звичайно, все передбачити неможливо, у нашій спеціальності ще є вдача – цариця нашої роботи, але існує й буфер безпеки, який створюється людьми. Вважаю, що найголовніший критерій гарантії безпеки – це зважено працюючий багато років колектив. Кожен із нас має відчувати щоденну підтримку колег. Крім того, важливо підкреслити, що одній медсестрі дуже важко працювати із трьома хворими, як це практикується на цей час у відділенні інтенсивної терапії. А більше трьох, це взагалі відчувається як непосильна робота. Звідси з’являється втома і синдром вигорання. Це дуже велика проблема, яку потрібно вирішувати на користь хворого. І тому ми пропонуємо міняти організаційну структуру відділення, що має забезпечити надання медсестрою ефективної допомоги протягом усього періоду перебування пацієнта у лікарні. В результаті підвищиться не тільки ефективність роботи, а й безпека для медперсоналу та пацієнтів. На мій погляд це найважливіша аргументація.

Аудиторію не розділяємо

Гості із Запоріжжя – ініціатори об’єднання асоціацій анестезіологів із різних областей України, до яких, а вони в цьому переконані, мають входити й медсестри. На своїх зустрічах із лікарями і медсестрами представники запорізької асоціації анестезіологів не розділяють свою аудиторію. На їх думку, лікарі та медичні сестри повинні отримувати одну й ту саму інформацію, це в подальшому дозволяє їм розмовляти на одній мові.

– У своїй області ми прийняли рішення, що всі медсестри автоматично стають членами нашої асоціації, вони абсолютно безкоштовно відвідують наші конференції і користуються усіма дидактичними матеріалами. Кожен бере щось своє, але ця рівність, колективність у навчанні і роботі, відчуття єдності, дає свої результати, – запевняють вони.

Саме тому запропонували працювати у такому ж режимі під час проведення навчального семінару в Рівному. На початку заняття Богдан Михайлов дав короткий огляд становлення та розвитку медсестринської справи у світі, а після цього повернувся до сучасних проблем: "– Першим питанням, яке розглядалося на Конгресі анестезіологів України в Дніпрі 21-24 вересня минулого року була пропозиція вважати медичних сестер відділення анестезіології та інтенсивної терапії медичними сестрами-анестезистами. Нам дуже важлива і ваша думка з цього приводу, – звернувся він до аудиторії. – Якщо ви нас підтримаєте, ми зберемо кворум і ця пропозиція піде до міністерства зі значно більшою кількістю голосів.


Надалі йшла мова про особливості впровадження багаторівневої системи післядипломної освіти медичних сестер-анестезистів відділень анестезіології та інтенсивної терапії, яку теж запропонували на конгресі. Загалом має бути чотири етапи освіти, наголошує доповідач, першим з яких є робоче місце медсестри.

  • Перший етап: один-два рази на місяць завідуючі відділеннями і старші медсестри проводитимуть заняття на робочих місцях. По суті, так і було раніше, але зараз про це трохи під забули.
  • Другий етап – навчання на обласному рівні, коли поряд із теоретичними знаннями, слухачі отримуватимуть практичні уроки у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії лікувальних закладів обласного значення. 
  • Третій – семінари в закладах медичної підготовки типу коледжів, а четвертий умовно поділений на дві частини, однією з яких є навчання в стимуляційних центрах. 
  • Вищий рівень четвертого етапу навчання медичних сестер-анестезистів – кафедри післядипломної освіти, де хоча б раз на п’ять років отримуватимуть знання старші медсестри відділень анестезіології.

.... «У нашій спеціальності існує буфер безпеки, який створюється людьми, тому дуже важливо забезпечити відповідні умови роботи як для лікарів, так і для середнього медичного персоналу».

Гострий біль – симптом, хронічний біль – хвороба

Розповідаючи ж про безпечну техніку ін’єкцій, Валерій Бабенко виділив дванадцять кроків до того, щоб зробити їх менш болючими:

– Перш за все потрібно підготувати пацієнта, пояснивши йому суть процедури й запропонувати чітко виконувати всі інструкції, – каже він. – Обов’язково поміняти голку після того, як набрали препарат з флакону або ампули й переконатися, що вона гостра, чиста й достатньо довга. Якщо використовуєте серветки зі спиртом, переконайтеся, що шкіра до виконання ін’єкції повністю висохла. Для ефективного знеболювання можна використовувати лід або заморожуючий спрей, а також Z-методику. Обов’язково змінювати сторони виконання ін’єкцій, проколювати шкіру акуратно, під кутом, близьким до 90 градусів, повільно вводити розчин, щоб він рівномірно розташувався у м’язі. Перед тим як забирати голку, потрібно почекати 10 секунд і вийняти її під тим же кутом, під яким вводили. Не потрібно масувати місце ін’єкції після її завершення, просто придавіть ділянку уколу марлевою серветкою.

Що стосується функціонування лімфатичної системи, то крім детального розгляду її особливостей, доповідач відзначив, що основною передумовою її відмінної роботи є  рух: "– Лімфатична система бере участь в обміні рідини міжклітинного простору, вона переносить цю рідину і білки  до підключичних вен і повертає у кров. Крім того, переносить і трансформує жири з тонкої кишки в кров. У лімфовузлах проходить диференціація лімфоцитів, утворення антитіл, які захищають організм від інфекцій та хвороб, там же відфільтровуються і видаляються сторонні речовини та відпрацьовані продукти обміну. Зазвичай у людей, які систематично займаються фізичними вправами і в спортсменів з лімфатичною системою все в порядку, але якщо м’яз навколо судини не працює, то звідки взятися руху лімфи? Висновок напрошується сам: втомилися, значить у вас застій лімфи. Якщо доводиться довго сидіти на роботі, випийте води, порухайтеся, зробіть гімнастику і все буде добре".

Після теоретичної частини настав час майстер-класів, під час яких присутні тренувалися на манекенах згідно стандартів   у проведенні серцево-легеневої реанімації табезпечної  для медичної сестри та пацієнта пункції та катетеризації периферичної вени: встановлення, фіксація, догляд та вилучення периферичного катетера.

Навчальний семінар, проведений представниками Асоціації анестезіологів Запорізької області  відвідало біля девяносто слухачів, серед яких були як головні спеціалісти районів і міста, завідуючі відділеннями анестезіології та інтенсивної терапії, так і старші медсестри, медичні сестри-анестезисти, медичні сестри палат інтенсивної терапії.

– Мені хотілося б щоб ми завжди були єдиними в своєму бажанні організовувати сумісні конференції лікарів, медсестер-анестезистів, медсестер інтенсивної терапії  – звернувся до колег Головний анестезіолог УОЗ Рівненської області, завідувач відділенням анестезіології та інтенсивної терапії РОКЛ Анатолій Мельничук. – Для мене це дуже важливо, тому що я давно переймаюся цією темою. А те, що нас обрали першими серед інших областей України для проведення подібних семінарів, – велика довіра, яку ми постараємося виправдати у практичній роботі, виконуючи всі отримані рекомендації.

 - Ми вдячні нашим запорізьким колегам за те, що вони зрушили таку важливу тему як робота медсестер-анестезистів та медсестер інтенсивної терапії. Впевнений, що наші спільні ідеї отримають підтримку з боку Міністерства охорони здоров’я України та інших асоціацій.

                                                                    Записала Неля ЗАБОЛОТНА


У день проведення семінару Рівне відвідала в.о.міністра охорони здоров’я  Уляна Супрун. Вона побувала й на цьому заході, коротко поспілкувалася з його організаторами та привітала присутніх

– Бачу, що в Рівному дуже багато навчаються, зокрема анестезіологи – зауважила Уляна Супрун. – Впевнена, що навчання, наука й освіта – це початок усіх змін і реформ. Тому дякую вам за те, що обмінюєтесь досвідом і рада, що до вас приїжджають колеги.

Відвідування пацієнтів у відділеннях реанімації: проблема одна з тисячі...

Служба анестезіології та інтенсивної терапії, як і вся галузь охорони здоров'я України, потребує змін. Одним з кроків у цьому напрямі став наказ № 592 "Про затвердження Порядку допуску відвідувачів до пацієнтів, які перебувають на стаціонарному лікуванні у відділенні інтенсивної терапії", що набув чинності 29 червня цього року. Проте анестезіологічна спільнота сприйняла цей наказ неоднозначно. Кажуть, починати треба було не з цього.

Мельничук_1275

Анатолій МЕЛЬНИЧУК, завідувач відділення анестезіології та інтенсивної терапії (реанімації) КЗ «Обласна клінічна лікарня» Рівненської обласної ради, головний позаштатний анестезіолог управління охорони здоров'я Рівненської облдержадміністрації, заслужений лікар України:


— Питання відвідування пацієнтів у відділеннях АІТ — це лише одна тисячна у всій масі проблем анестезіологічної служби. Втім, на мою думку, це взагалі не проблема, а лише непорозуміння, викликане непоінформованістю як медичної, так і немедичної громадськості. Бо новоприйнятий наказ № 592, в принципі, нічого не змінив у нашій роботі.

Тим паче, що у своїй діяльності наша служба керується чинним наказом МОЗ України № 303 «Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України» від 08.10.97 року, якому, до речі, незабаром виповниться 20 років і в якому немає жодного слова про

те, яким має бути статус відділень АІТ — закритим чи відкритим. 

Відтак у нашій області всі реанімаційні відділення десятиріччями сповідують принципи відкритості, інформованості, диференційованого і максимального сприяння та доброзичливого ставлення до пацієнтів і їхніх рідних. Ці аспекти є непорушними аксіомами для медперсоналу.

Тож, по можливості, відвідувачів завжди пропускали до пацієнтів, все їм показували і розказували, прохаючи лише про одне — не торкатися апаратури. Завдяки доброзичливому підходу маємо повне взаєморозуміння з рідними хворих. Так було багато років донині, і так є й зараз.

Для прикладу, нещодавно був випадок у нашому відділенні, коли вранці біля хворого перебувала дружина. Ми саме здійснювали обхід, тож черговий лікар чемно попросив її вийти на певний час. І хоч вона зауважила, що має право перебувати біля пацієнта, все ж вийшла, а потім повернулася. Тобто завжди можна розраховувати на розуміння з боку відвідувачів.

З іншого боку, питання відвідування реанімаційних пацієнтів не можна розглядати окремо від комплексу інших медичних і соціальних проблем. Бо й без наказу №592 контроль за пацієнтами і медиками з боку відвідувачів був 100%. Вони все бачать, відчувають, беруть у всьому активну участь, і це не завжди йде на благо. Справа в тому, що лікувальний заклад, медпрацівники і пацієнти утворюють трикутник, відносини в якому сьогодні — доволі специфічні, а чесно кажучи, складні, й іноді — навіть небезпечні для всіх сторін.

Судіть самі: медикаментозне забезпечення у нас — бажає кращого. Тобто лікувальний заклад не може самостійно в повній мірі забезпечити планове лікування хворих. І дуже добре, що рідні пацієнтів ідуть нам назустріч і купують для них необхідні медикаменти. Але ж це призводить до того, що люди зляться, ліки коштують дорого, грошей немає, зарплати малі, пацієнти запущені… Це хіба не привід для соціальної напруги?

Ще одне питання — матеріально-технічне оснащення відділень АІТ. Реанімація — підрозділ лікарні, діяльність якого нерозривно пов'язана з медичним обладнанням, у ньому його зосереджено найбільше.

За протоколами, кожне ліжко інтенсивної терапії має бути робочим місцем бригади АІТ, оснащеним дихальною, слідкуючою, лікувальною і лабораторною апаратурою, необхідною для нормального надання допомоги пацієнтам. Але ж ми цього сьогодні не маємо, обладнання хронічно не вистачає.

Більшість наявної апаратури застаріла і надто проста для відділень АІТ. Гадаєте, відвідувачі, які приходитимуть до своїх рідних, не зауважать і не порівняють обладнання, яке працює біля різних ліжок? Але чомусь ніхто не піднімає питання про створення рівних умов для всіх пацієнтів у відділеннях АІТ в плані забезпечення медичним обладнанням.

До всього, далеко не всі відділення АІТ в нашій області мають достатні площі. Багато з них розташовані в пристосованих приміщеннях. Хоча останнім часом ситуація поліпшується: багато районних лікувальних закладів проводять реконструкції та ремонти і навіть відкривають нові відділення АІТ (зокрема, у Рокитнівській, Володимирецькій ЦРЛ та розпочались роботи з реконструкції відділення в Гощанській ЦРЛ). Та все ж і тут є нюанси.

Бо ж зазвичай у районних лікарнях відділення АІТ є багатопрофільними і розраховані на 6 ліжок, на яких одночасно лікуються і діти, і дорослі. Тож найскладніша обстановка з відвідуваннями пацієнтів складається не в обласних закладах, а саме там. Повірте, там медикам бути терпеливими, поміркованими, доброзичливими, чесними і відкритими дуже не просто, але вони все ж намагаються.

Водночас ми маємо внести зміни в організацію роботи анестезіологічної служби, оновивши наказ № 303. Зокрема, в питанні показів і протипоказів до госпіталізації у відділення АІТ. Це надзвичайно складне питання. Уявіть, як ми можемо відмовити згорьованим родичам хронічно невиліковного пацієнта і виписати його помирати додому? Ми стаємо заручниками ситуації, і тут треба щось робити.

Крім цього, ми маємо вдосконалити штатний розпис відділень АІТ, особливо середнього і молодшого персоналу. Бо ж у нас чергує два сестринських пости на 12 ліжок. А якщо ступінь критичного стану буде однаковим у кількох пацієнтів? Медсестра не може надавати допомогу одночасно їм усім. Якщо така ситуація станеться на очах у відвідувачів, це може призвести до непередбачуваних наслідків.

Також доступ і цілодобове перебування відвідувачів у відділеннях АІТ може містити для них непрості моральні моменти. Зокрема, як підтверджують наукові дослідження, людина, яка на власні очі побачила біологічну смерть свого рідного, залишається на все життя «інвалідом». Всі роки вона нестиме цей момент у своїй підсвідомості і житиме з ним, постійно згадуючи. На мою думку, у випадку з дітьми — це ще страшніше, ніж з дорослими.

Наскільки ці останні хвилини будуть приємними матері? Не підготовлені в плані виконання наказу відвідувачі пацієнтів вносять в роботу відділень АІТ все нові особливості. Проте, повторю, все залежить від взаєморозуміння медиків і родичів.

Хочу згадати й про проблему інтрагоспітальних інфекцій. На жаль, анестезіологічну службу України неможливо порівняти з жодною іншою в цивілізованій країні Європи чи США — ні за організацією роботи, ні за площею відділень, ні за штатами, ні за зарплатою медиків, і навіть за поширеністю бактерій.

Кожне відділення АІТ в нашій області має свій мікробіологічний паспорт. А мікробіологічну ситуацію в країні загалом контролює Державний центр сепсису. І варто зазначити, нас просто жахає «дика» обстановка, яка є сьогодні в Україні. Адже за спиною ні в лікаря, ні в пацієнта практично немає вибору антибіотиків.

У нас в запасі залишаються одиниці найпотужніших препаратів, за якими вже немає наступних поколінь. І як ця ситуація розвиватиметься далі (особливо після введення в дію наказу) — невідомо, бо якщо ми вдамося до цих антибіотиків — світ «плакатиме» від безнадії. Тож і тут варто вживати якнайшвидших заходів.

Словом, сьогодення вимагає від анестезіологічної служби багато змін. Але вирвати одну проблему з усього комплексу неможливо. Тим паче, що взялися за найлегше — дозволили доступ відвідувачів до реанімацій, забувши, втім, при цьому про цивілізований підхід до цього процесу, про повне наповнення робочого місця кадрами і обладнанням. 

А хіба болюче питання про те, де віднайти гроші на медикаменти, не повернеться до родичів пацієнтів після того, як їм дозволили відвідувати хворих? На жаль, основні питання, які їх справді турбують, поки що не змінилися.

Тож, думаю, як і в кожній хворобі, «гострий період» в адаптації до нового наказу згасне. Працюватимемо як раніше та навіть краще в кожному відділенні АІТ в області. Зрештою, жоден наказ не може заборонити або дозволити нормальні людські стосунки, а це завжди — на першому місці. А в таких умовах ми перестанемо обговорювати надумані проблеми та повернемося до справжніх — з фінансуванням, обладнанням, кадрами.

Анестезіологи Рівненщини підвищуватимуть кваліфікацію в обласному центрі

Анестезіологи Рівненщини відтепер мають можливість підвищувати свою кваліфікацію безпосередньо в обласному центрі. Раніше для цього їм необхідно було їхати до Львівського національного медуніверситету імені Данила Галицького. Тепер на базі Рівненської обласної лікарні цей вищий навчальний заклад відкрив філію кафедри післядипломної освіти факультету анестезіології та інтенсивної терапії. На ній покращувати свої знання зможуть півтори сотні анестезіологів. Щоб пройти переатестацію, лікар повинен за певний період часу набрати необхідну для своєї категорії кількість балів. Саме це анестезіологи з Рівного та районів робитимуть у стінах обласної лікарні. Навчатимуть їх як спеціалісти зі Львова, так і двоє наших медиків, які університет взяв до себе асистентами кафедри. 

Анатолій Мельничук, завідувач відділення анестезіології та інтенсивної терапії обласної лікарні:
"Проект виношувався і створювався не один рік, але слава Богу, що він реалізувався. Цей подарунок не тільки новорічний і різдвяний, а в 2013-му році наша служба обласної лікарні буде святкувати 50-річчя".

Володимир Лепеха, головний лікар Рівненської обласної лікарні:
"Звичайно наші лікарі з задоволенням отримали цю звістку, що буде відкриватись кафедра, активно брали участь в розробці документів, нарощуванні матеріальної бази".

Орест Січкоріз, декан факультету післядипломної освіти Львівського національного медуніверситет ім. Д.Галицького:
"Анестезіологи - це той передній фронт медиків, від рішення яких залежить доля. Лікар, який би фаховий спеціаліст він не був, змушений, щоб не відставати від змін в суспільстві і науці, постійно над собою працювати. Тому основна задача факультету післядипломної освіти - постійно збагачувати рівень знань, які отримують наші лікарі".

Віталій Бойко, начальник облуправління охорони здоров'я:
"150 анестезіологів в Рівненській області. А це курси підвищення кваліфікації, курси тематичного вдосконалення, інтернатура в перспективі. І в перспективі ми будемо залучати дитячу анестезіологію, а це ще плюс 75".

У Рівному навчатимуть анестезіологів

Тут відкрили філію львівського університету

Філію кафедри анестезіології та інтенсивної терапії (АІТ) факультету післядипломної освіти (ФПО) Львівського національного медичного університету ім. Д. Галицького відкрили у Рівненській обласній клінічній лікарні. Відтепер рівненським лікарям-анестезіологам, щоб вдосконалювати свій професійний рівень, не потрібно їздити у Львів. Навчатися вони зможуть і в Рівному. На те, щоб відкрити кафедру, затратили півтора року. Рівненська філія стала другою в Україні, яку відкрила кафедра АІТ ФПО Львівського медуніверситету. Зараз Рівненська філія кафедри АІТ проводитиме цикли тематичного вдосконалення і передатестаційні цикли лікарів-анестезіологів. У перспективі також запровадження циклових курсів для лікарів-інтернів. Згодом до навчання на філії залучатимуть і дитячих анестезіологів та лікарів швидкої медичної допомоги і невідкладних станів. Лекції та семінари приїздитимуть читати науковці зі Львова, а практичні заняття проводитимуть уже рівненські лікарі-асистенти кафедри.
24 січня 2013 року Рівненська філія кафедри АІТ ФПО Львівського національного медуніверситету вже прийматиме своїх перших курсантів — розпочнеться перший цикл курсів тематичного вдосконалення. А в квітні наступного року тут відбудеться також перший передатестаційний цикл.

За матеріалами © «Рівне Вечірнє»
 

АНЕСТЕЗІОЛОГІВ НАВЧАТИМУТЬ
У РІВНОМУ

Філію кафедри анестезіології та інтенсивної терапії (АІТ) факультету післядипломної освіти (ФПО) Львівського національного медичного університету ім. Д. Галицького відкрили у Рівненській обласній клінічній лікарні. Відтепер рівненським лікарям-анестезіологам, щоб вдосконалювати свій професійний рівень, не потрібно їздити у Львів. Навчатися вони зможуть і в Рівному.

Під час урочистого відкриття філії: О.Січкоріз, В.Бойко, Я.Підгірний

Рівненську філію кафедри АІТ напередодні новорічних свят урочисто відкрили начальник обласного УОЗ Віталій Бойко, представники Львівського медуніверситету - декан ФПО, к.м.н. Орест Січкоріз і завідувач кафедри АІТ ФПО, д.м.н., професор Ярослав Підгірний, головний лікар РОКЛ Володимир Лепеха та завідувач відділення АІТ (реанімації) РОКЛ, головний позаштатний анестезіолог обласного УОЗ, завідувач Рівненської філії кафедри АІТ ФПО Львівського медуніверситету Анатолій Мельничук.

Як стало відомо, щоб реалізувати цей проект, анестезіологам Рівненщини і науковцям Львівського вишу знадобилося півтора року інтенсивної та наполегливої роботи, хоча саму ідею вони «виношували» набагато довше. На щастя, і МОЗ України, і ректорат Львівського національного медичного університету ім. Д. Галицького, і Рівненська облдержадміністрація з обласним УОЗ і адміністрацією РОКЛ виявили цілковите розуміння важливості такого кроку та всебічно підтримували і сприяли його втіленню. Тож Віталій Бойко і Анатолій Мельничук щиро подякували всім людям, причетним до відкриття філії кафедри АІТ у Рівному.

- В світлі сучасних технологій і швидкої зміни медичних стандартів, лікарі змушені постійно працювати над собою, щоб не відставати від нових віянь, - зауважив Орест Січкоріз. – І головне завдання ФПО - постійно збагачувати рівень знань наших фахівців. Вагомим аргументом для відкриття філії кафедри АІТ в Рівному стало те, що тутешні інтерни, які приїздять до нас на заочні цикли, вигідно вирізняються своїми знаннями, практичними навичками і ясним усвідомленням свого призначення як фахівців. Отож зрозуміло, що робочий процес не є для них рутиною, і створення філії тут справді є виправданим і доцільним.

- Створення на базі РОКЛ вузівської навчальної бази для лікарів-анестезіологів матиме тільки позитивний вплив для мешканців нашої області, - впевнений Віталій Бойко. – Адже це, безперечно, призведе до підвищення професійного рівня фахівців, а отже, якісно позначиться і на проведенні інтенсивної терапії та анестезіологічних маніпуляцій, від яких повсякчас залежить життя і здоров’я пацієнтів.

За словами Ярослава Підгірного, наразі Рівненська філія кафедри АІТ проводитиме цикли тематичного вдосконалення і передатестаційні цикли лікарів-анестезіологів. У перспективі також – запровадження циклових курсів для лікарів-інтернів. Згодом до навчання на філії залучатимуть і дитячих анестезіологів та лікарів швидкої медичної допомоги і невідкладних станів.

Лекції та семінари наразі приїздитимуть читати курсантам науковці зі Львова, а практичні заняття проводитимуть уже рівненські лікарі-асистенти кафедри. Втім, планується, що з часом кафедра передасть філії більше функцій. У медиків є також можливість проводити лекції та семінари в онлайн-режимі.

Рівненська філія стала другою в Україні, яку відкрила кафедра АІТ ФПО Львівського медуніверситету. З 1993 року така ж філія діє при Волинській обласній клінічній лікарні. Відтак, з  24 січня 2013 року Рівненська філія кафедри АІТ ФПО Львівського національного медуніверситету вже прийматиме своїх перших курсантів – розпочнеться перший цикл курсів тематичного вдосконалення. А в квітні наступного року тут відбудеться також перший передатестаційний цикл.

- Ми дуже раді, що нам вдалося реалізувати наш проект щодо відкриття в Рівному філії кафедри АІТ, і ми готові працювати напружено та інтенсивно, бо ж розуміємо - рівень підготовки спеціалістів тут має бути найвищим, - підсумував Анатолій Мельничук.

02.01.2013   За матеріалами газети «Медичний Вісник+»

 Сучасна автономна киснева станція, аналогів якій у медичних закладах західної України немає, тепер працює у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії .

Анатолій Мельничук, завідувач відділення анестезіології та інтенсивної терапії:
— Десять років ми оббивали пороги різних кабінетів. Пояснювали, що це не наша забаганка, а життєва необхідність.
Нині відділення анестезіології та інтенсивної терапії, яке споживає 10% кисню від потреб лікарні, повністю забезпечує пацієнтів безперебійною подачею якісного стисненого повітря для проведення штучної вентиляції легень та інгаляції пацієнтів згідно з європейськими стандартами. Встановлена автономна станція Medical Oxygen Concentrator Supply System — MO2CSS Series складається з трьох систем: кисневого генератора із резервуаром для виробленого кисню, вакуумної станції і компресора стисненого кисню, що забезпечує безперебійну подачу газів — кисню, стисненого повітря і вакууму. За усіма процесами і роботою обладнання можна спостерігати в режимі онлайн на моніторі лікаря і на спеціальному пульті, встановленому на робочому місці медсестер. Це дає змогу контролювати кількість кисню, якість і тиск у мережі.

Кожне з 12 місць відділення обладнане спеціальною панеллю, до якої при потребі підключають апарати ШВЛ. Обладнання дозволяє одночасно отримувати кисень мінімум восьми пацієнтам, а шість з них можуть перебувати на штучній вентиляції легень.

Немає жодної лікарні у Західному регіоні, де була б така автономна станція, хоча у країнах Європи таке обладнання є практично в усіх медичних закладах. На встановлення автономної станції з бюджету області було витрачено 2 млн. гривень.
За матеріалами газети "Рівне вечірнє"
 
 
 
МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов
Оперативна розробка вебсайтів
 
 
 

Make a free website with Yola