АСОЦІАЦІЯ АНЕСТЕЗІОЛОГІВ РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Колектив реанімації – це не медичний персонал, просто об'єднаний спільним місцем роботи, а справжня професійна команда, в якої є своя підкорена вершина!

ГОВЕРЛА

Ідея колективного сходження на найвищу вершину України – Говерлу в переддень професійного свята - Дня медичного працівника виникла як спосіб вирватись із повсякденності, одноманітності буднів, пізнати себе, збути віру у власні сили, згуртованність.
Ідея знайшла підтримку головного лікаря Рівненської обласної клінічної лікарні, Заслуженого лікаря України Семаніва М.М., ми отримали його повне сприяння.

Попри складні погодні умови, штормове попередження по західній Україні, організаційні складнощі, у нас не з'явилось жодного сумніву в правильності вибору - це той унікальний досвід, якого ніколи не пережити вдома, нелегкий, і навіть екстремальний. Але він вартий того!

Карпати - це ще й неповторний місцевий колорит, чудова кухня, традиційні ремесла. Тут все сповнене символів і магічних змістів. Не віриться, але пори року на Говерлі змінюються за лічені хвилини. Ось висить сліпучо-білий диск сонця і раптом зривається вітер, сипучий сніг сліпить очі і вже не видно власних ніг.

Вже після сходження, проходячи історичними місцями розумієш, яка сила духу нашого народу, що сотні років, від опришків до загонів УПА йшов по лінії опору, і заплативши таку трагічну ціну – залишився нескореним. Це додає гордості за українську націю.
 

Залишиться в пам'яті небо, яке підпирає
вершина і напис, викарбуваний на плато
"На Говерлі зібрані землі Твої, Україно!"

Тут, на підкореній висоті серед мальовничих Карпат відчуваєш велич нашого краю, відрізняєш справжні людські цінності, розумієш повноту життя і те, наскільки ми взаємозалежні в цьому світі і як важливо за будь-яких обставин знаходити в собі резерви і зуміти почути іншого. Ми з'ясували для себе, що колектив реанімації – це не медичний персонал, просто об'єднаний спільним місцем роботи, а справжня професійна команда, в якої є своя підкорена вершина.

Це неповторне відчуття, коли з висоти 2061 метра над рівнем моря оглядаєш землю. Безмежна панорама вершин і хребтів на фоні яскраво синього неба – і острівки рожевої азалії, яку гуцули називають червоною рутою. Коли приїздиш в гори, треба торувати свій шлях до вершин, адже кожна, нехай невелика перемога над собою – це вчинок. Як кажуть гуцули, краще запалити одну маленьку свічку, ніж тисячу разів проклинати темряву.

КАНІВ

Шляхом Тарасової правди
У переддень річниці української незалежності мимоволі задумуєшся: чому ми так і не стали незалежними господарями у власному домі. Це особливо гостро відчуваєш в Каневі, на Тарасовій горі, яку ми відвідали колективом відділення.

Місце на Дніпровій кручі стало священним для кожного українця, туди приходять як на прощу. Бо Шевченко - це Геній, який вмістив Україну в собі, поет, що ввібрав любов та біль цілого народу, тугу за тією країною, якої немає.

А Україна так і не зуміла оцінити Шевченка, не змогла піднятись до його висоти. Адже збереження духовної спадщини - це головна риса кожного цивілізованого народу, особливо це стосується поетів, яким нація зобов'язана своїм становленням. А в нас не знайшлось коштів на добудову музею на могилі, немає грошей на відновлення чавунного хреста, що був встановлений при похованні.

Шевченко мав таку напругу любові до Батьківщини, що ця енергетика живе і досі та дає нам надію. Її відчуваєш в Кирилівці та Моринцях – місцях дитинства Тараса, відчуваєш у садибі Енгельгардта, біля тисячолітнього дуба, мовчазного свідка перших уроків життевої правди майбутнього батька нації.
Цей магнетизм, сама природа цієї людини є нам опорою, нагадує нам для чого ми прийшли в цей світ.

Ще одним пунктом нашої подорожі був національний парк "Софіївка", що в Умані. Мальовничий гідний подиву куточок, який цілком справедливо здобув право називатись чудом України. Парк подарований Потоцьким красуні Софії. Та немає в парку ні слова згадки про сотні безіменних кріпаків-українців, що позбулися здоров'я та життя, створюючи його важкою працею. Доля нашого народу – це терпіння, жертовність, віра та сподівання. А ще – шлях до правди, який показав великий пророк України. Цим шляхом потрібно йти і нам – сучасникам, йти з його вірою в Україну. Бо здійснитись може лише те, у що вірите і до чого йдете.

В Каневі, на Тарасовій горі

Біля тисячолітнього дуба

Національний парк "Софіївка", що в Умані. Мальовничий куточок, який цілком справедливо здобув право називатись чудом України.

ЗАКАРПАТТЯ

Черговий туристичний маршрут, який ми обрали, проліг через Закарпаття. Як співає Софія Ротару, "квітучий край, чарівний край Черемоша й Прута". Чудові краєвиди, водоспади, буйноцвіття і пишна природа дали нам справжню насолоду від відпочинку! 

Закарпаття багате своїми унікальними звичаями, обрядами, ремеслами, традиціями виноробства. Сформоване на перехресті історичних торгових шляхів півдня Європи, під впливом багатьох кардинально відмінних націй, Закарпаття дивовижне сьогодніщнім переплетінням різноманітних культур та мов. На вулицях міст можна почути українську, російську, угорську, румунську, словацьку чи русинську мови.

Звісно, це етнічне розмаїття добре, але тільки тоді, якщо в основі національної культури буде сформовано українське ядро. Сьогодні ж, як не прикро, його не існує, Україна не є монолітом, у нас ще не пройшов процес формування національної свідомості. Тому сьогодні треба відроджувати в українців відчуття спільності, відповідальності за країну. Цей шлях не можна назвати легким, але й за нас його ніхто не пройде, бо це нам Богом дана Земля, наша Земля.

КОЗАЦЬКІ МОГИЛИ

Коли вдивляєшся в минуле свого народу і задумуєшся, що саме робить Україну Україною, то розумієш, що це перш за все наша віра - духовний фундамент нації.

Природньо, що ми з колективом радо відгукнулися на запрошення архімандрита, ректора Рівненської духовної семінарії, настоятеля Свято-Георгіївського монастиря Олексія Мензатюка відвідати Свято–Георгіївський монастир на Козацьких Могилах. Це місце святе для кожного співвітчизника- національний пантеон, де покоїться найбільше в Україні козаків та селян, що загинули під час Берестецької битви. Це наша поразка, яка в стократ дорожча, ніж перемога. Велика трагедія одержимих воїнів і славетних полководців.

Б. Хмельницький волею долі був поставлений в винятково складні умови. Він вийшов на історичну арену в момент найжорстокішого релігійного приниження і поневолення нації. Постійно вибухали повстання. Гетьман зумів не просто очолити боротьбу, а й створив незалежну державу на території трьох воєводств з легітимними органами влади і столицею в Чигирині. Наступ Польщі на Гетьманську Україну був неминучий, i на початку літа 1651 року –відбулась знаменита битва під Берестечком. За кількістю війська вона рахувалась найбільшою в європейській історії 19 ст. – 300 тис. учасників. Джерела засвідчують про вигляд обох військ: досконало оснащені, дорого вбрані, до того ж посилені іноземними найманцями поляки, а проти них – українці, основну масу яких складали селяни у бідних серм’ягах з дубинами та ціпами замість зброї. Бій був як останній. Далі – зрада союзників – татар,полон Богдана  і поразка. Та подвиг трьохсот героїв – останніх героїв, що зупинили шляхту на острові серед боліт і добровільно стояли до кінця, дозволивши врятуватись основній частині козацького війська. Так і залишились навічно нескорені. Та не дали забрати в України майбутнє. 

ФУТБОЛ

Постійно перебуваючи на сторожі людського здоров'я та рятуючи життя хворих, медичні працівники й самі нерідко стають жертвами виснаження та знесилення. Чи не щодня у стресових ситуаціях доводиться працювати лікарям-анестезіологам та хірургам, чиї професії у всьому світі вважаються найризикованішими та найінтенсивнішими у медицині. Кожен з них шукає власні способи відновлення після напруженої роботи: одні усамітнюються, відмежовуючи свій внутрішній світ від навколишніх, інших приваблює фізична праця на присадибній ділянці, а ще хтось черпає сили, відпочиваючи на лоні природи... Свій вихід із ситуації знайшли й лікарі Рівненської обласної клінічної лікарні. Вони "відновлюються", граючи у футбол.

 

"Відфутболили" стреси та втому!

– Якось ми, ніби збоку, поглянули на наш лікарський колектив і зрозуміли, що щоденна напружена робота нас "ліквідовує", – розповідає завідувач відділення АІТ Рівненської обласної клінічної лікарні Анатолій Мельничук. – Люди починають втрачати здоров'я, і з цим треба щось робити. Отож на одному із засідань обласної Асоціації анестезіологів ми вирішили боротися з такими шкідливими "звичками", як виснажлива робота, малорухливий спосіб життя, неправильне харчування, побутові проблеми, які, до речі, "ламають" наше здоров'я не менше, аніж куріння та вживання алкоголю. І як один з варіантів, запропонували пограти у футбол. Починаючи займатися спортом, навіть не очікували, що наше захоплення переросте у щось більше й серйозніше. Але тішимося, що зробили ставку на футбол, адже ми фізично почали краще почуватися, додалося снаги й енергії. Навіть на роботі з'явився якийсь інший настрій. Ми знайшли спосіб, як позбутися пригніченості, і ми з цим впоралися.

Відтоді минуло майже три роки. І сьогодні лікарі-футболісти вже кажуть про певні здобутки. А ще з гумором пригадують, як все починалося і як вони грали на якомусь горбатому клаптику землі поруч з центральним стадіоном, на який їх – "любителів" – не пускали. Можливо, медики й донині ганяли б там м'яча, але їхній почин підтримала страхова компанія "Княжа", з якою вони давно підтримують дружні відносини.

На фото ряд зверху: М. Новак, В. Здробилко, І. Левчук, О. Гнатюк, О. Бучак, Р. Бугайчук
 А. Мельничук, С. Слива, О. Вовк, Ю. Ковальчук
ряд знизу: О. Потійко, Ю. Циплінський, Ю. Безпалько, О. Карпець


Наші "футболісти" обов'язково щонеділі вранці збираються на свої матчі. В теплу пору року орендують для гри поле ЗОШ № 2, а взимку – спортзал автотранспортного технікуму.  

У планах медиків-футболістів - провести галузеві зустрічі з командами інших установ та організацій. Вже маємо чимало подібних пропозицій. Отож буде нагода перевірити свої сили й рівень у великій грі.

Страхова компанія "Княжа" вкладає кошти у розвиток українського футболу і опікується командою ФК "Львів" у вищій та ще двома командами – у першій і другій лігах. Її директор Юрій Кіндзерський підтримав футбольний почин і подарував нашим лікарям два комплекти форми команд ФК "Львів" та "Княжа", а ще надав можливість їздити з командою вищої ліги і спостерігати всі матчі, які вона грає в Україні, дружньо спілкуватися з членами команди та її керівництвом. Отримавши такий вагомий стимул, наші "футболісти" почали більш серйозно ставитися до гри.

У складі двох команд нині грають лікарі-травматологи Юрій Циплінський і Микола Новак, лікар-хірург Центру лапароскопічних та міні-інвазивних хірургічних втручань Олександр Потійко, підприємець (працює в галузі постачання медичного обладнання) Юрій Ковальчук та лікарі-анестезіологи відділення АІТ Анатолій Мельничук (завідувач відділення), Віктор Здробилко, Іван Левчук, Олександр Гнатюк, Олександр Бучак, Руслан Бугайчук, Сергій Слива, Юрій Безпалько, Олександр Карпець.

БУКОВЕЛЬ

 
 
 
МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов
Оперативна розробка вебсайтів
 
 
 

Make a free website with Yola